Кольори Шевченкової долі
«Кольори Шевченкової долі» - таку назву мало літературно-музичне свято, яке стало заключним акордом місячника вшанування 203 річниці з дня народження великого сина України Т.Г. Шевченка.
Цьому дійству передували конкурси виразного читання поезії Великого Кобзаря, малюнків до творів Шевченка, перегляди документальних кінофільмів, флешмоб читання поезії Т.Г.Шевченка.
Глядачі у залі мали можливість побувати у багатьох країнах світу, де встановлено пам’ятники нашому видатному земляку, були учасниками «уявного» інтерв’ю з Шевченком і дізналися про найпотаємнішу мрію поета – скинути кайдани кріпацтва. Неперевершено звучали пісні на вірші Тараса Шевченка у виконанні шкільного хору під керівництвом Остапів В.Б. Уривок з поеми Богдана Стельмаха «Тарас» , який підготували учні 8-Б класу з класним керівником Вербінською М.Я. примусив кожного присутнього в залі замислитися над тим, якою справді нелегкою була доля Шевченка. Вона нагадувала фантастичний маятник: хлопчик-сирота, син кріпаків, раптом опиняється в самому центрі столичного художнього життя – і знову помах: солдатчина та муштра в глухій провінції на околицях імперії. Незмінним залишається одне – доля вела його до небачених висот.
Із заключним словом звернувся до глядачів Крушельницький Б.О.: «Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула її могутнім словом свого національного пророка. Серед тих, щасливих вибраних народів є і ми, українці. Шевченко для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне.
Нехай ніколи не замулиться життєдайне джерело його спадщини. Любімо Шевченка, шануймо Шевченка, вивчаймо Шевченка, бо ми – українці».
